Другий день XVIII Національної ЛГБТІК+-конференції України завершився – і ми хочемо сказати «дякуємо» так, щоб це почули всі, хто сьогодні були поруч (навіть віртуально) ❤️‍🔥

Цей день почався з тиші. Ми оголосили хвилину мовчання, щоб ушанувати українських військових з числа ЛГБТІК+, які віддали життя за країну й за нашу свободу. Це не просто традиція – це наш обов’язок. Бо саме вони довели всій державі: спільнота – це не «окрема група», а частина оборони, частина суспільства, частина майбутньої перемоги. Їхня мужність тримає небо над усіма нами.

Після цього ми повернулися до подій першого дня, пригадали ключові думки, переглянули дайджест і рушили далі – до нових дискусій, рішень і чесних розмов.

🔹 Публічність і видимість під час війни
Перша панель дня – про те, де і як звучить наше слово.
Про видимість ЛГБТІК+ у медіа, на вулицях, у мистецтві, політиці, релігійному середовищі.
Про сміливість виходити на акції під час війни, про баланс між безпекою та правом бути видимими.
Дякуємо спікерам і спікеркам – Олександру Деменку, Ользі Оніпко та Віталію Матвєєву – за чесність, голос, досвід і дуже живі відповіді. І окрема подяка ведучій Ганні Довбах за глибину й чіткість, які тримали всю розмову.

🔹 Паралельні секції, де народжувалися відповіді на гострі та чутливі питання.
У цей день ми говорили про найважливіше – про здоров’я, підтримку, безпеку, про єдність спільнот і про жіночий активізм.
«Не тільки розумні, але й здорові» – про реальний стан здоров’я всередині спільноти, партнерства між НУО й активістами, про те, що працює зараз, а що вже не відповідає реальності. Дякуємо модератору Василю Маликову за точні, чесні запитання.
«Ми, жінки, – в авангарді» – простір сили, де лесбійки, бісексуальні жінки й трансгендерні жінки говорили про свій вплив, свою роль і свої мрії. Дякуємо модераторкам – Олені Шевченко та Анастасії Герасименко – за безпеку й напрямок цієї розмови.

🔹 Інтерсекційність та солідарність
Ця панель стала однією з найтепліших і найчесніших. Ми шукали точки дотику між різними спільнотами – ЛГБТІК+, ромськими організаціями, людьми з інвалідністю, людьми з хронічними захворюваннями. Говорили про бар’єри, про реальність, про те, що може об’єднати нас, навіть коли досвіди дуже різні.
Дякуємо модераторці Каріні Лисенко за делікатність і силу цієї розмови.

🔹 Сексуальне та репродуктивне здоров’я ЛГБТІК+
Торкнулися питання доступу до послуг після сексуального насильства, про ПКП, про бар’єри, з якими стикаються постраждалі. Наголосили на тому, що інклюзивність – це не «додаткова опція», а базова безпека.
Дякуємо модераторці Марині Носковій за чіткі акценти.

🔹 Активізм без спільнот, спільноти без активізму
Гаряча дискусія. Чесна. Місцями болюча.
Дані всі умови – «кругові» дебати, Chatham House, можливість говорити без страху.
Говорили про відчуження між «професійними активістами» та людьми, які просто хочуть діяти.
Про те, як будувати рух, який відчуває й підтримує кожного.
Дякуємо Ганні Довбах за цю непросту, але дуже потрібну фасилітацію.

🔹 Фінальний акорд – «Діймо далі!»
На завершення ми відкрили вільний мікрофон і разом формували завдання для Дорожньої карти 2026 року.
Збирали все: ідеї, критику, пропозиції, бажання, амбіції.
Бо конференція закінчилась, але робота тільки починається.
Дякуємо Святославу Шеремету та Владу Кузьменку за енергію й напрямок цього фінального обговорення.

❤️ І нарешті – головне.
Ми хочемо подякувати кожній людині, яка сьогодні була з нами:
▫️партнерам – за віру, ресурси й підтримку;
▫️учасникам та учасницям – за увагу, сміливість і відкритість;
▫️спікерам і спікеркам – за голоси, які змінюють реальність;
▫️гостям – за присутність, яка теж є формою дії.

Ви створюєте цю конференцію.
Ви творите рух.
Ви наближаєте той момент, коли свобода й рівність перестануть бути темою події – і стануть нормою для всієї країни.
Дякуємо вам. І рушаємо далі – разом 🌈✨

Фото: Стас Карташов